Жовте пожухле листя падало під ноги. Холодний вітер колихав руде волосся на голові маленького хлопчика, який сидів один серед великого міста. З дитячого будинку він втік рік тому. Своїх батьків ніколи не знав. Зараз він жив лише своїми дитячими мріями та сподіваннями.
Він розмовляв з квітами, які низько нахилялися від сильного вітру, співав пісні маленьким бджілкам... Вони його розуміли, але допомогти нічим не могли.
Холодними вечорами його серце наповнювалось сумом. Маленькі, але гіркі сльози котилися по обличчю. Він дивився на дітей, які йшли вулицею з батьками, сміялися і мали змогу називати когось мамою.
Багато людей ходило навкруги, але він був один... Дехто сміявся з нього, називаючи невдахою, дехто просто проходив мимо, кидаючи байдужий погляд у його бік. Але були ті, хто розумів його. Йдуть собі та пригостять хлопця цукеркою чи бубликом, зігріють теплим словом. Таких людей він хотів називати мамою, бо лише завдяки їм ще жив у цьому жорстокому світі, мав якусь надію.
Обірвана одежа вже не гріла від холоду. Осінні зливи та морози змусили хлопця шукати десь притулок. Він кутався в сорочку, ховав руки, але зима нещадно нагадувала про себе.
- Допоможіть, - шепотів він і більше нічого сказати не міг. Змерз...
Одного вечора чиясь тепла рука торкнулася його плеча.
- Допоможіть, - прошепотів він єдине слово.
- Ходімо до мене, - почув хлопець ніжний голос незнайомої йому жінки, та чомусь здався він таким рідним та близьким. На обличчі дитини з’явилось щось схоже на усмішку. Пішли...
Гарячий чай та тепле ліжко – це те, про що він міг лише мріяти. І квартира ця здавалась рідною, якимсь теплим промінцем серед холодної темної ночі. Наступного ранку випав сніг. Білий-білий вкривав він собою всю землю. Дивлячись у вікно, хлопець посміхнувся. Як нова чиста сторінка його життя, лежав сніг. Він зрівняв усі чорні плями на землі так само, як починав вже забувати хлопчина свої сльози...
Наталья Новикова,
Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа. e-mail автора:bigmirjc@mail.ru
Прочитано 4470 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Соблазн - Pavel Mironov Стих был написан взрослым людям, членам церкви, подающим соблазн молодым людям употреблять спиртные напитки. Вопрос. Будет ли считаться действительной Вечеря Господня если содержимое чаши не будет иметь алкоголя? Как на это посмотрит Господь? Обыкновенный виноградный сок не будет ли преимущественным напитком от которого не может быть никаких соблазнов и побочных эффектов опьянения? Скажите что бы было бы если преломление совершалось в начале собрания? Почему мы этому уделяем внимания в конце собрания, подавая повод нашим детям выходить за дверь, так как они не числятся членами Церкви. Думаете ли Вы что из них 100% окажутся членами Церкви в будующем? Спиртное вино не приближает нас к Богу. По писанию существует два вина, одно содомское глумливое, а другое -сок виноградных ягод. Я не восстаю против кого то, я за трезвость ума. Как писание говорит: ,, трезвитесь и бодрствуйте"
Поэзия : Любовь всё покрывает! - Светлана Камаскина Христианские стихи о Духе Святом, о Пятидесятнице,
Дорогие Друзья! Читайте эти стихи на ваших Молитвенных Собраниях,
и - "Огонёк" Святого Духа всегда будет сиять в ваших
Смирённых Сердечках!
